Анна Безрук:
Я мрію розповісти світу історію про війну та мій рідний Харків
Вік: 14 років
Звідки: Харків (зараз мешкає в Житомирській області)
Досвід у фонді: Понад рік
Хобі: Письменництво (вірші та книги), малювання, орігамі, вивчення мов
Стань частиною успіху
ПiдтриматиМій шлях до англійської
Англійська – мій улюблений предмет ще з дитинства, але через війну я втратила майже пів року навчання. Я з нетерпінням чекала на можливість повернутися до уроків і намагалася вчити мову самостійно. Найскладнішим для мене завжди було розуміння на слух та говоріння. Тепер я займаюся з вчителькою – носієм мови, і це неймовірно! Ми багато розмовляємо, і я відчуваю, як збагачується моя лексика.
Результати, якими я пишаюся
За час навчання я нарешті почала розуміти аудіювання. Моя мова стала впевненішою та багатшою. Тепер я не просто вчу слова, а відчуваю, що наближаюся до своєї мрії – вільно володіти англійською, щоб подорожувати, знайти гарну роботу та розвиватися як особистість.
Життя під час війни
Війна змінила все. Я була в четвертому класі, коли все почалося, а зараз уже закінчую восьмий. Найскладнішим стала втрата звичного дитячого життя – я дуже швидко стала дорослою. Зараз ми з мамою в іншій області, а тато залишився в Харкові.
Моя головна розрада – творчість. Я пишу вірші та книги. Мої поезії вже надрукували в альманасі Метал і метафора, а зараз я розсилаю рукописи у видавництва. Також мені допомагають мої котики, особливо руденький малюк, якого привезли кошеням прямо з зони бойових дій. Ми стали розрадою одне для одного.
Мрія про майбутнє
Я написала книгу про дівчинку, війну та мій рідний Харків. Це багато в чому автобіографічна історія про повернення додому. Моя велика мрія – видати її англійською мовою. Я хочу, щоб люди в усьому світі дізналися, що відчуває дитина, у якої забирають дім і мрії.
Звісно, я понад усе чекаю закінчення війни. Мрію, щоб ми відремонтували нашу квартиру і знову змогли жити в Харкові всі разом.
Слово вдячності
Я хочу подякувати від усього серця. Ваша підтримка – це те, що дуже важливо і потрібно нам зараз. Дякую, що допомагаєте нам йти до своїх мрій навіть у такі часи.
