Кирилo

Один із прикладів того, як робота Відділення змінює життя, – це історія Кирила. Він народився з діагнозом ДЦП і до восьмирічного віку не міг самостійно пересуватися.

Один із прикладів того, як робота Відділення змінює життя, – це історія Кирила. Він народився з діагнозом ДЦП і до восьмирічного віку не міг самостійно пересуватися. Його батьки шукали способи допомогти сину, і звернулися до Відділення. Після кількох курсів реабілітації, постійної роботи з фахівцями і використання допоміжних засобів, Кирило зробив перші самостійні кроки. Для його батьків це стало справжнім дивом.

Костя

Ще одна історія, яка показує важливість і силу реабілітації у Відділенні, – це історія Кості. Він народився з важким генетичним захворюванням і вже 20 років є підопічним нашого відділення.

Ще одна історія, яка показує важливість і силу реабілітації у Відділенні, – це історія Кості. Він народився з важким генетичним захворюванням і вже 20 років є підопічним нашого відділення. З самого дитинства йому було важко взаємодіяти з оточуючим світом. Та завдяки послідовній реабілітаційній роботі, Костя досяг значних успіхів у соціально-побутовій сфері.
 Зараз, завдяки підтримці фахівців Відділення, він навчився виконувати прості побутові завдання самостійно, що для його сім’ї є величезним полегшенням і великим досягненням. Ці зміни в житті Кості показують, що навіть при тяжких генетичних захворюваннях є можливість досягати позитивної динаміки і покращувати якість життя.

Марійка

Історія Марійки: перші кроки до нових можливостей. Марійка народилася з ураженням центральної нервової системи, що ускладнювало її фізичний розвиток і рухові можливості.

Історія Марійки: перші кроки до нових можливостей. Марійка народилася з ураженням центральної нервової системи, що ускладнювало її фізичний розвиток і рухові можливості. Як і кожна дитина, особливо з хворобою, вона потребувала особливого індивідуального підходу. Від перших днів перебування в нашому Відділенні, реабілітологи працювали над тим, щоб підтримати її розвиток. Завдяки наполегливій роботі фахівців та самій Марійці, вона нарешті зробила свої перші самостійні кроки. Цей момент став неймовірно зворушливим для її родини. Коли батько вперше переступив поріг Відділення і побачив, як його донька крокує самостійно, сльози радості виступили на його очах. Це був перший крок Марійки у буквальному та символічному сенсі, відкриваючи їй нові можливості та шляхи до більш незалежного життя.
 Сьогодні Марійка продовжує відвідувати відділення реабілітації, де вона займається в групі соціально-побутової реабілітації та працює з фахівцем фізичної реабілітації, щоб покращити свої навички і розширити межі власних можливостей.